Плити з потовщеного керамограніту, розмірів 60×60 см або 45×90 см, здатні витримати вагу понад 1000 кг. Їхня поверхня має високий ступінь опору ковзанню та стійкість до впливу солей, кислот та інших хімічно активних речовин. Завдяки мінімальному поглинанню вологи, що перевершує навіть натуральний граніт, утворення цвілі та моху на матеріалі унеможливлює. Крім того, широка палітра відтінків і дизайнів дає можливість перевершити природні візерунки дерева та каменю. Схожість керамограніту до природних матеріалів розкриває широкі можливості для його використання в дизайні ландшафту та архітектурних об'єктах.

Особливість 20-міліметрового потовщеного керамограніту полягає в його легкості укладання. Навіть у разі потреби у встановленні керамічних плит вагою 16-18 кг сухим способом, це можна зробити за декілька секунд без потреби в складних будівельних роботах.

Існують три методи укладання товщого керамограніту, вибір якого залежить від призначення та експлуатаційних потреб поверхні:

  • Сухе укладання на траву, пісок, грунт або гравій використовується для створення пішохідних доріжок та відкритих майданчиків в саду. Цей метод також підходить для тимчасового та сезонного облаштування терас, патіо та інших споруд.
  • Традиційне укладання на стяжку підходить для вуличних та приміщень з високими навантаженнями. Цей спосіб актуальний для облаштування паркувальних майданчиків, громадських та промислових об'єктів, басейнів та інших.
  • Укладання на пластикові опори застосовується для облаштування підлоги з можливістю прихованого прокладання комунікацій. Цей метод використовується при облаштуванні експлуатованих дахів та терас.

Сухе укладання потовщеного керамограніту 

Під час використання сухого методу укладання керамограніту для забезпечення нормальної експлуатації поверхні важливо забезпечити відведення води. Зазвичай для цього використовують дренаж та створюють нахил підґрунтя. Деякі випадки також передбачають використання геотекстилю для запобігання росту рослинних коренів та відокремлення дренажного шару від ґрунту.

  • Сухе укладання на ґрунт (гравій). Початково слід видалити верхній шар ґрунту товщиною 15-20 см і утрамбувати підгрунтя, створивши нахил 2 % для відведення води. На дно углиблення розкладають шар ландшафтного геотекстилю, а поверх нього розподіляють гравій чи щебінь фракції 15-35 мм товщиною 8-12 см, який також утрамбовують. Наступним шаром є несучий шар із гравію фракції 4-8 мм, завтовшки 5 см, розміщений на ще одному шарі геотекстилю. Після утрамбування з ухилом 2 % розміщують плитки керамограніту, залишаючи шви товщиною не менше 5 мм. Для покращення зчеплення з несучим шаром плитки простукують гумовим молотком. За потреби шви можна заповнити промитим або полімерним піском, який пропускає воду. Шви товщиною 2-3 см і більше можна лишити порожніми.
  • Сухе укладання на траву. Якщо потрібно влаштувати поверхню на траві, спочатку необхідно видалити верхній шар газону товщиною 5-6 см, що відповідає розміру плитки. Підготовлену поверхню утрамбовують, а потім розподіляють несучий шар гравію фракції 4-8 мм так, щоб висота покриття з газоном була на 1 см вищою за рівень керамограніту. Рекомендована товщина швів між плитками, де є газон, становить не менше 2 см.
  • Сухе укладання на пісок. Плитку можна також укладати на пісок, наприклад, на пляжі. Для цього просто рівномірно розподіліть пісок і обережно розмістіть плитку, зберігаючи шви завширшки не менше 2 см. Після цього також рекомендується простукати плитку гумовим молотком та вирівняти її.

Традиційне укладання на стяжку 

  • Підготовка підгрунту. На вулиці для укладання потовщеного керамограніту на стяжці прийнято використовувати армовану металевою сіткою стяжку товщиною близько 5 см. Іншим варіантом є стяжка на бетонній основі товщиною 10-15 см, на яку рівномірно насипають шар щебеню або гравію фракції 15-35 мм завтовшки 10 см. Товщина та склад шарів стяжки можуть змінюватися залежно від очікуваного навантаження на покриття. Також, як і раніше, необхідний нахил 2 % для відведення води.
  • Укладання плитки. Укладання виконують у відповідності зі стандартною методологією, наносячи клей зубчастим шпателем на поверхню як стяжки, так і плитки. Для цього часто використовують гнучкі клейові суміші на цементній основі, придатні для зовнішнього використання. Шви завширшки 4-5 мм заповнюють вуличними цементними затирками. Також через кожні 10-15 м² поверхні рекомендується залишати розширювальні шви.

Укладання на пластикові опри (монтаж фальшпідлоги)

  • Підготовка основи. Для укладання плитки на пластикових опорах, необхідно підготувати поверхню. В разі вуличного використання, наприклад на даху або терасі, поверхня повинна бути покрита гідроізоляційним матеріалом та мати нахил 2 % для відведення води.
  • Встановлення опор. Для монтажу використовують фіксовані або регульовані пластикові опори, які розміщують безпосередньо на підгрунті у місцях з'єднання чотирьох сусідніх плиток.
  • Укладання плиток. Після встановлення опор покладайте плитки по черзі, перевіряючи рівність поверхні. Плитки укладаються з нахилом близько 1,5 % для відведення рідини. Положення плиток можна коригувати залежно від опори, використовуючи додаткові аксесуари або самі елементи фальшпідлоги. В місцях прилягання покриття до стін опори можуть бути підрізані. Шви між плитками, які визначаються шириною опори (зазвичай 3-5 мм), залишаються пустими.

Як було вже зазначено, простір між плитками та підгрунтям може бути використаний для розміщення інженерних комунікацій. Рекомендована висота опори для плитки розміром 60×60 см зазвичай не перевищує 10 см. При використанні опор вище 10 см, плитки рекомендується посилити, додавши скловолокнисту сітку на зворотний бік. Для опор висотою від 20 до 30 см можна також використовувати оцинкований сталевий лист або встановити додаткову опору по центру плитки.